Ліна Костенко (нар. 19 березня 1930 року в Ржищеві) - українська поетеса-шістдесятниця, прозаїкиня та дисидентка. Авторка збірок «Проміння землі» (1957), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979) і поеми «Берестечко» (1999). 1967 року її разом із Павлом Тичиною та Іваном Драчем номінували на Нобелівську премію з літератури, а 1987 року вона стала лауреаткою Шевченківської премії. Перший прозовий роман «Записки українського самашедшого» (2010) увійшов до лідерів продажу українських книжок 2011 року.
