Задивляюсь у твої зіниці

Василь Симоненко став поетичною легендою свого покоління ледь не за життя, а його постать незмінно асоціюється із «шістдесятництвом» як суспільно-мистецьким рухом. Радянська цензура не дозволяла друкувати вірші Василя – надто вони були чесними і правдивими. Але через те й відразу ставали улюбленими як серед селян і хліборобів, так і в середовищі вчителів та професорів, тому вірші активно поширювали через самвидав чи переписували від руки. «Поетом без каменю за душею», «лицарем на білому коні» –…