Анна Тюкало

Трошки графоманство, як на мене (чисто субʼєктивно), не змогла дочитати, було три спроби і навіть продовжувала платний період читання - не пішло ніяк 🤷‍♀️

Везе мені останнім часом на історії про недолугих батьків та травмованих дітей.. Що посієш, те й пожнеш, як то кажуть. Весь час ми перебуваємо в головні схибленої головної героїні, і найстрашніше з оповіді - це повна відсутність докорів сумління та внутрішніх стопперів. Найвлучніше слово підходяще для цієї історії - unhinged. Книга певним чином огидна, не для слабодухих - наче «особливий голод», доведений до максимуму. Історія, від якої невольно кривишся, але водночас цікаво наскільки далеко…

Спочатку здавалося, що це містичний трилер, і хотілося більш динамічного розвитку подій, але згодом стало зрозуміло, що це з самого початку був неправильний підхід і я ледь не зіпсувала собі всі враження. Це дуже життєва історія: з болем, негараздами, стражданнями та несправедливістю. Про людей, які несуть із собою власні втрати, образи й таємниці, намагаючись якось жити далі, навіть коли минуле вперто не відпускає. Острів тут виступає окремим героєм з його примхливим характером,…